пятница, 1 ноября 2013 г.


Санітарно-гігієнічні вимоги до організації навчальної роботи 
з використанням комп’ютерної техніки 
Як уже зазначалося, вимоги до проведення навчальних занять з використанням комп’ютерної техніки регламентується Державними санітарними правилами та нормами «Влаштування і обладнання кабінетів комп’ютерної техніки в навчальних закладах та режим праці учнів на персональних комп'ютерах (ДСанПіН 5.5.2.009-98) . Об’єднаємо ці вимоги в кілька груп.  
Вимоги навчальних приміщень  
Приміщення, призначені для роботи з ПК, повинні мати природне освітлення. Орієнтація вікон повинна бути на північ або північний схід, вікна повинні мати жалюзі, які можна регулювати, або штори. Не дозволяється розміщувати кабінети обчислювальної техніки у підвальних приміщеннях будинків. 
Площа на одного учня, який працює за ПК, повинна складати не менше 6,0 м2, об’єм - не менше 20 м3, висота приміщень (від підлоги до стелі) повинна бути не менше 3,6 м. Площа учбових приміщень з ПК повинна розраховуватись на півкласу учнів, але не більше, як 12 осіб.  
Стіни, стеля і підлога та обладнання кабінетів комп’ютерної техніки, повинні мати покриття із матеріалів з ма¬товою фактурою з коефіцієнтом відбиття:  
- стін - 40-50%;  - стелі - 70-80%; - підлоги - 20-30%; - предметів обладнання - 40-60% (робочого столу - 40-50%, корпуса дисплею та клавіатури - 30-50%, шаф та стелажів - 40-60%) 
Поверхня підлоги повинна мати антистатичне покриття та бути зручною для вологого прибирання. 
Забороняється використовувати для оздоблення інтер’єру приміщень комп'ютерних класів полімерні матеріали (дерев'яно-стружкові плити, шпалери, що придатні для миття, плівкові та рулонні синтетичні матеріали, шаровий паперовий пластик та ін.), з яких виділяються у повітря шкідливі хімічні речовини, які перевищують гранично допустимі концентрації. 

Природне та штучне освітлення. Приміщення з ПК повинні мати природне та штучне освітлення. Штучне освітлення в приміщеннях з ПК повинно здійснюватись системою загального освітлення. Як джерела світла при штучному освітленні повинні застосовуватись переважно люмінесцентні лампи. Загальне освітлення повинно бути виконано у вигляді суцільних або переривчастих ліній світильників. Застосування світильників без розсіювачів та екрануючих сіток заборонено. Яскравість світильників загального освітлення повинна складати не менше 200 кд/кв.м. Необхідно проводити чищення скла вікон та світильників не менше двох разів на рік, а також заміну перегорілих ламп по мірі їх виходу з ладу. Якщо в приміщенні є об’єкти з різною освітленістю (наприклад інтенсивно освітлене вікно у сонячний день і затемнена  частина приміщення або потужний світильник і неосвітлена поверхня стола), то слід обмежити нерівномірність розподілу яскравості. У разі  переведення погляду з одного об’єкта на інший, освітленість якого сильно відрізняється, від першого око людини здійснює пристосування: зіниця збільшується (затемнений об’єкт) або зменшується (освітлений об’єкт). Часта зміна розмірів зіниці в ході напруженої роботи, наприклад, при переписуванні даних з екрану монітора у зошит або навпаки при введення даних з друкованого джерела до комп’ютера, при значній різниці в освітленості цих об’єктів приводить до швидкої втоми і негативно впливає на органи зору. Тому рекомендується, щоб співвідношення освітленості між робочим екраном та низьким оточенням (стіл, зошити, посібники і таке інше) не перевищувало 5:1, між поверхнями робочого екрану і оточенням (стіл,  обладнання) - 10:1. Необхідно також передбачити захист від відблисків на екрані монітора, які спричиняються попаданням сонячних променів з вікон або світла від світильників загального та місцевого освітлення. Основними способами захисту є використання сонячнозахисних штор і жалюзів, а також розміщення робочих місць, щоб відбиті від поверхні монітора промені не потрапляли в поле зору учня. Також слід використовувати   спеціальні розсіювачі, відбивачі та інші світлозахисні пристрої, а також монітори з  антивідблисковою поверхнею. Яскравість полисків на екрані не повинна перевищувати 80 кд /кв.м. 
Повітряно-тепловий режим, захист від шуму і вібрації 
У кабінетах та класах, обладнаних персональними комп'ютерами, температура повітря повинна бути 19,5º±0,5 º С, відносна вологість повітря 60%±5%, швидкість руху повітря не більше 0,1 м/с. Рівень іонізованості повітря на відстані 0,3 м від працюючого екрану відеомонітора не повинен бути нижче 200 і більше 50000 легких позитивних і негативних іонів обох знаків (окремо) в куб. см. повітря. Заміри на дотримання відповідного рівня іонізованості повітря повинні регулярно проводити працівники державної санітарної служби, які мають для цього відповідне обладнання. В кабінетах та класах, обладнаних персональними комп'ютерами, повинен бути забезпечений 3-кратний обмін повітря за 1 годину. Це забезпечується за рахунок проведення своєчасного провітрювання, використання систем примусової вентиляції. Для охолодження та очищення повітря від пилу в кабінетах та класах можуть бути встановлені побутові кондиціонери, на які є дозвіл державної санітарно-гігієнічної служби на використання в навчальних закладах. За певних порушень у роботі охолоджувальної системи блока живлення, процесора, відеокарти, чипсетів, жорстких дисків, використанні бракованих оптичних дисків тощо персональний комп’ютер може стати джерелом підвищеного шуму та вібрації. Санітарними нормами встановлено, що рівень звуку (шуму) в приміщенні з ПК не повинен перевищувати 45 дБА, а рівень вібрації на робочих місцях не більше від 72 дБ W. 
Вимоги до обладнання та організації робочого місця 
У навчальних закладах і вдома повинні бути забезпечені санітарно-гігієнічні і технічні вимоги до обладнання і організації робочого місця. Перш за все, слід звернути увагу на добір меблів відповідно до зросту учнів 
Вимоги до меблів та розміщення пристроїв комп’ютера: 
- одномісний стіл і стілець повинні бути виконані з дотриманням вимог пп.8.5, 8.6 ДСанПіН 5.5.6.009-98 і враховувати зросто-вікові особливості учнів; 
- стіл учня повинен мати дві різновисотні горизонтальні поверхні – робочу і додаткову. Ширина і глибина робочої поверхні столу та додаткової поверхні повинні забезпечувати виконання роботи у межах моторного поля і мати розміри 750х600 мм та 750х350 мм відповідно. Висота обох поверхонь повинна регулюватися у межах 460÷760 мм. Стіл повинен допускати кріплення до підлоги або фіксування його положення іншим чином. Допускається використання стандартних учнівських столів при врахуванні зросто-вікових особливостей учнів і особливостей розміщення монітору; 
- стілець учня повинен забезпечувати зміну висоти сидіння у межах 260÷460 мм, він повинен мати спинку; 
- екран монітора в залежності від висоти символів рекомендовано розміщувати на відстані 400÷800 мм від очей. Площина екрану монітору повинна бу¬ти перпендикулярною до нормальної лінії зору. При цьому повинна бу¬ти передбачена можливість переміщення монітору навколо вертикальної осі в межах ±30 градусів (справа наліво) та нахилу вперед до 85 градусів і назад до 105 градусів з фіксацією в цьо¬му положенні. 
Вимоги до пристроїв комп’ютера: 
- клавіатура повинна бути зручною для виконання роботи двома руками, конструктивно відокремлена від монітору  (тобто не рекомендовано використання ноутбуків) для забез¬ечення можливості її оптимального розташування та прийняття робочої пози. Висота клавіатури на рівні середнього ряду клавіш не повинна перевищувати 30 мм. Клавіатуру слід розташовувати на поверхні столу на відстані 100÷300 мм від краю, який повернутий до користувача. Кут нахилу на панелі клавіатури має знаходитись у межах від 5 градусів до 15 градусів, для цього використовуються спеціальні ніжки клавіатури; 
- монітор повинен відповідати вимогам загальновизнаних стандартів ергономічності і безпечності, які позначаються як TCO'95 ,  TCO'99 або TCO'03. Цифри в позначенні вказують на рік затвердження стандарту. За вимогами Міністерства освіти і науки України з 2007 року в навчальні заклади не можуть бути поставлені монітори, що не відповідають вимогам TCO'99.  З параметрів роботи моніторів з електронно-променевою трубкою найбільш важливим є частота вертикальної розгортки, яка згідно з TCO'03 повинна становити не менше 85 Гц. Монітор не повинен мати місць з розмитим, нечітким зображенням, з різним рівнем яскравості, не повинен спотворювати вертикальні чи горизонтальні прямі. Детальніше вимоги до моніторів описані в статті; 
Санітарні норми визначають вимоги до розмірів прописних літер на екранах моніторів. Вони залежать від відстані до монітора та від віку учнів. Допустимі і рекомендовані розміри прописних літер повинні відповідати значенням, які наведені в табл.5. 

Таблиця 5. 
Вік (клас) учня користувача відео монітора  Кутовий розмір (висота) прописних літер, цифр, кутових мінут граничний (не менше) рекомендований 
6-7 років (1 клас) 45 50-70 
7-8 років (2 клас) 35 40-60 
8-10 років (3-4 класи) 28 30-40 
11-15 років (5-7 класи) 22 25-32 
16-18 років і старше (8-10класи, студенти) 16 22-30 
Якщо провести відповідні перерахунки, то значення таблиці 5 можна подати у вигляді:  
Таблиця 6. Рекомендована висота прописних літер на екрані монітора і при демонстрації для всього класу на відповідному екрані  
Вік (клас) учня користувача відео монітора Рекомендована висота прописних літер, цифр (в мм) при відстанях до екрану  
40 см 80 см 1150 см 
6-7 років(1 клас) 7 мм 13 мм 200 мм 
7-8 років(2 клас) 6 мм 11,5 мм 170 мм 
8-10 років (3-4 класи) 4 мм 8 мм 115 мм 
11-15 років (5-7 класи) 3,4 мм 6,7 мм 95 мм 
16-18 років і старше (8-10класи, студенти) 3 мм 6 мм 80 мм 
Відстані в цій таблиці вибрані відповідно до рекомендованих відстаней від очей учнів до екрану (від 40 до 80 см), а також взята відстань від останньої парти до дошки або до екрану, на який проектується зображення за допомогою технічних засобів.   
     В останні роки комп’ютерні фірми почали випускати різноманітне комп’ютерне обладнання для навчальних потреб. З'явилися так звані мобільні комп’ютерні комплекси на основі портативних комп’ютерів типу ноутбук. Навчальним закладам слід зважати на те, що існуючими санітарними нормами заборонено постійно використовувати ноутбуки в навчальному процесі. Відповідно до пункту 8.4. вже згадуваних Державних санітарних правил та норм "клавіатура повинна бути зручною для виконання роботи двома руками, конструктивно відокремлена від монітору для забезпечення можливості її оптимального розташування та прийняття робочої пози". 
Робоча поза учня при  роботі з комп’ютером: 
- спина і ноги повинні мати опору, це досягається за рахунок спинки стільця та підставки для ніг; 
- спина повинна бути рівною, голова трохи опущена. Рекомендують кут нахилу голови – не більше 200. У цьому випадку значно знижується навантаження на шийний відділ хребта; 
- руки повинні вільно лежати на клавіатурі або утримувати маніпулятор, у ліктьових суглобах повинен утворюватись кут трохи більший за 900; 
- при роботі  з клавіатурою або маніпулятором миша руки в зап'ясті не повинні бути в напрузі, тобто вільно звисати трохи вниз. 
   Звичайно, необхідно привчати дитину контролювати свою позу – правильно сидіти потрібно і за звичайним столом.  
Організація навчально-виховного процесу 
Санітарні норми регламентують тривалість безперервної роботи з персональним комп’ютером та режим роботи. Рекомендується індивідуальний режим роботи з ПК. Це забезпечує самостійний вибір учнем темпу роботи з комп’ютером. При нав’язаному режимі роботи під керівництвом учителя ("роби як я") або нав’язаним темпом виконання вказівок комп’ютерної програми тривалість безперервної роботи з комп’ютером повинна бути зменшена відносно максимальних норм.  
   Безперервна робота з екраном ПК повинна бути не більше: 
- для учнів X-XІ класів на 1-й годині занять до 30 хвилин, на 2-й годині занять - 20 хвилин; 
- для учнів VІІ-ІX класів - 20-25 хвилин; 
- для учнів VІ-VІІ класів - до 20 хвилин; 
- для учнів ІІ-V класів - 15 хвилин. 
Для навчання дітей 6 років роботі з ПК безперервні заняття в індивідуальному ритмі не повинні бути більше 10 хвилин. 
Передбачається, що після зазначеного терміну повинні проводитись активні перерви з руховою гімнастикою і гімнастикою для очей. 

понедельник, 26 августа 2013 г.

Викладання курсу «Сходинки до інформатики» за новим Державним  стандартом початкової  загальної освіти

Мета і завдання навчального курсу

Програма «Сходинки до інформатики» для 2–4 класів спрямована на реалізацію мети та завдань освітньої галузі «Технології», визначених у Державному стандарті початкової загальної освіти, та враховує рекомендації ЮНЕСКО «Інформатика в початковій освіті» (рис. 2.1).
 Рис. 2.1
Курс «Сходинки до інформатики» є підготовчим курсом, що передує більш широкому і глибокому вивченню базового курсу інформатики в середній школі, являє собою скорочений систематичний виклад основних питань науки інформатики та інформаційних технологій в елементарній формі,  та носить світоглядний характер. 
Мета курсу «Сходинки до інформатики» - формування і розвиток в учнів інформаційно-комунікаційної компетентності та ключових компетентностей для реалізації їх творчого потенціалу і соціалізації у суспільстві.
Завдання курсу «Сходинки до інформатики» - формування в учнів молодшого шкільного віку:
-    початкових уявлень про базові поняття інформатики (повідомлення, інформація та дані, інформаційні процеси, комп’ютер та інші пристрої, що використовуються для роботи з повідомленнями та даними, сфери їх застосування у житті сучасної людини в інформаційному суспільстві);
-    початкових навичок знаходити, використовувати, створювати та поширювати повідомлення та дані, застосовуючи для цього засоби інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) (створювати графічні зображення, комп’ютерні презентації, текстові документи, шукати інформацію в мережі Інтернет, користуватися електронною поштою та ін.);
-    алгоритмічного, логічного та критичного мислення;
-    початкових уявлень та навичок роботи  з різними програмними засобами підтримки вивчення інших предметів початкової школи, а також для розв’язування практичних завдань з цих предметів.
Цей курс розглядається як необхідний інструмент, що в сучасному суспільстві сприятиме більш успішному навчанню учнів у молодшій школі  і в наступних класах, формуванню як предметних так і ключових компетентностей, всебічному розвитку дитини молодшого шкільного віку. Інформаційно-комунікаційні технології  розглядаються в курсів  як об’єкт, так і як засіб навчання.

Ключова та предметна ІКТ-компетентності навчального курсу

Ключова ІКТ-компетентність  - впевнене та критичне використання ІКТ та відповідних засобів для навчання, відпочинку та спілкування
Предметна ІКТ-компетентність:
-       здатність раціонально використовувати комп’ютер і комп’ютерні засоби для  розв’язування завдань, пов’язаних з опрацюванням даних, їх пошуком, зберіганням, поданням і передаванням;
-       готовність вирішувати інформаційні проблеми шляхом застосування засобів ІКТ та  алгоритмів  виконання завдань;
-       здатність співпрацювати за допомогою засобів ІКТ для виконання комплексних завдань;
-       вміння безпечно працювати з комунікаційними системами.
Діяльнісний вимір предметної ІКТ-компетентності пов'язаний з такими  вміннями учнів молодшого шкільного віку:
Технологічні вміння:
-       вмикає та вимикає комп’ютер;
-       вибирає об’єкти та переміщує їх з використанням маніпулятора мишки
-       виконує операції над об’єктами, зокрема, над вікнами, файлами, папками;
-       запускає програму на виконання та завершує роботу з нею;
-       використовує клавіатуру для введення символів, слів, речень, текстів;
-       здійснює підготовку та редагування нескладних текстів невеликого обсягу в середовищі текстового редактора;
-       працює з графічними об’єктами у середовищі графічного редактора, створює елементарні малюнки та змінює значення властивостей створених малюнків;
-       працює з комп‘ютерними програмами підтримки вивчення навчальних предметів;
-       створює прості презентації на 3-5 слайдів на підтримку власної проектної діяльності.
Телекомунікаційні вміння:
-       одержує, створює і надсилає електронні листи;
-       виконує пошук в Інтернеті зображень і текстів за вказаною темою;
-       зберігає результати пошуку.
Алгоритмічні вміння:
-       складає алгоритми дій з повсякденного життя, з використанням матеріалу навчальних предметів (математики, української мови тощо);
-       аналізує текст задачі;
-       складає, записує і виконує найпростіші алгоритми для виконавців у визначеному середовищі, розрізняє основні алгоритмічні конструкції.
У результаті засвоєння предметного змісту навчального курсу «Сходинки до інформатики»  учні мають виявляти такі показники вміння вчитися:
-          розуміти мету навчальної діяльності, визначати завдання для її досягнення;
-          відбирати або знаходити потрібні знання, способи для розв’язування різних типів навчальних і життєвих задач (як типових, так і нестандартних, творчих);
-          генерувати  різні способи розв’язування задачі, проблеми;
-          актуалізувати й відтворювати потрібну інформацію, моделювати, комбінувати, доповнювати, перетворювати її;
-          аналізувати навчальні об’єкти, розрізняти їх суттєві та несуттєві ознаки, групувати та класифікувати об‘єкти за певними ознаками;
-          співпрацювати у різних групах для виконання комплексних завдань (наприклад, участь у проектах, творчих роботах тощо), які вимагають застосування різних компетентностей, готовності до продуктивної праці.
Курс «Сходинки до інформатики» розрахований на 105 годин (35 годин у 2 класі, 35 годин у 3 класі і 35 годин у 4 класі з розрахунку 1 година на тиждень за рахунок інваріантної частини навчального плану).
Відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти курс «Сходинки до інформатики» будується за такими змістовими лініями:
-        комп’ютер та його складові;
-        інформація та інформаційні процеси;
-        використання інформаційних технологій;
-        алгоритми і виконавці;
-        комунікаційні технології.
Програма побудована лінійно-концентрично. Зміст понять поступово розширюється і доповнюється. Концентричність передбачає повернення до подання та опрацювання інформаційних даних (текстових, графічних, числових) за допомогою різних програмних середовищ. Лінійність має за мету ознайомити учнів на пропедевтичному етапі вивчення базового курсу "Інформатика" з простими редакторами тексту, графіки, презентацій. Поняття інформаційних процесів та їх використання у навчальному процесі розширюється і доповнюється в кожному класі. Таким чином забезпечується поступове нарощування складності матеріалу, його актуалізація, повторення, закріплення, що сприяє формуванню ключових та предметних компетентностей і способів діяльності на вищому рівні узагальнення.
У програмі конкретизовано зміст навчального матеріалу за кожним класом і подано відповідні вимоги до навчальних досягнень учнів.
Програмою встановлена послідовність тем курсу, яка дозволяє при вивченні кожного з розділів використовувати знання і вміння, набуті при вивченні попередніх розділів. Вчитель може змінювати порядок вивчення і обсяг тем курсу залежно від рівня підготовки учнів і технічного оснащення школи, вибудовуючи в такий спосіб найбільш доречну для конкретного навчального закладу або класу траєкторію навчання. Водночас, змінюючи порядок тем курсу, вчитель не може порушувати порядок викладання тем, між якими є суттєві змістові залежності.
Програмою передбачено резерв часу, який можна додатково використати на вивчення тем курсу, а також для виконання додаткових навчальних проектів, проведення інтелектуальних конкурсів та творчих змагань в кінці кожного семестру або навчального року.
Наприкінці кожного навчального року, а також на початку 3 і 4 класу передбачені години для повторення і систематизації набутих знань.
Однією з важливих складових програми є інтегративні навчальні проекти, при виконанні яких відбувається закріплення, поглиблення та активне засвоєння матеріалів курсу. Передбачено, що учні мають здійснювати вибір із запропонованих життєвих ситуацій (тем), придумувати свою тематику життєвих ситуацій; планувати та коригувати план дослідження; виявляти готовність відкрито висловлювати та відстоювати свої думки; вчитись слухати та чути партнера, з повагою визнавати право кожного на власну точку зору; навчитись презентувати результат індивідуального чи колективного дослідження.
Програмою передбачено створення учнями індивідуальних або групових проектів у 3-ому і 4-ому класах. У ході створення цих проектів учні повинні ознайомитися з основними принципами проектної діяльності і реалізувати всі ІКТ-компетентності, набуті в процесі вивчення цього курсу. При вивченні теми «Створення проектів» можна виконати з учнями:
-          кілька комплексних проектів наприкінці навчального року;
-        один комплексний проект наприкінці навчального рок (не менше 3 годин), а решту годин розподілити  на виконання міні-проектів протягом навчального року.

Характеристика умов навчання

Успішне впровадження навчального курсу «Сходинки до інформатики» залежить від обов’язкової саме для нього складової – стандарту можливостей для навчання, в якому зазначаються обов’язкові умови та ресурси, що потрібні для реалізації державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів молодшого шкільного віку.
Обов'язкові умови успішного впровадження курсу:
-       підготовленість вчителів початкової школи до навчання курсу «Сходинки до інформатики»;
-       забезпечення кожного навчального закладу сучасною комп'ютерною технікою для роботи учнів молодшого шкільного віку (кожен учень має бути забезпечений індивідуальним робочим місцем за комп'ютером), наявність в класі інтерактивної дошки та мультимедійного проектора;
-       підключення до Інтернету всіх комп 'ютерів, за якими працюватимуть учні 2-4 класів; наявність у навчальному закладі локальної комп'ютерної мережі;
-       забезпечення вчителів початкової школи спеціальним робочим місцем у складі персонального комп'ютера, сканера, принтера, фотокамери.
При вивченні курсу «Сходинки до інформатики» кожний урок проводиться із використанням комп’ютерів. Тому на кожному уроці класи діляться на підгрупи так, щоб кожен учень був забезпечений індивідуальним робочим місцем за комп‘ютером, але не менше 8 учнів у підгрупі.
Згідно санітарно-гігієнічних норм час роботи учнів за комп’ютером на 1 уроці не повинен перевищувати 15 хв. Весь інший час уроку учні працюють без комп’ютера:
-        знайомляться із загальними теоретичними положеннями курсу «Сходинки до інформатики»;
-       повторюють і закріплюють вивчений матеріал;
-       виконують вправи на розвиток уваги, алгоритмічного, логічного та критичного мислення, творчих здібностей тощо.
Для практичної роботи учнів за комп‘ютером можна використовувати програми з наявного у школі навчального програмного забезпечення та середовища, які адаптовані для навчання дітей молодшого шкільного віку.
Необхідні програмні засоби :
-       операційна система (бажано Windows, або вища);
-       програми на розвиток логічного та критичного мислення (наприклад, «Скарбниця знань. І рівень». Інформація на сайті: http://vesna-books.com.ua/);
-       розвиваючі програми (наприклад, пакет програм «Сходинки до інформатики». Інформація на сайті: http://dvsvit.com.ua);
-       комп‘ютерні програми на підтримку вивчення  української мови, іноземної мови, математики, образотворчого мистецтва, музики тощо (наприклад, ППЗ, які отримали ЗНЗ протягом 2004-2010 рр. від МОН України:
§         ППЗ «Математика, 1 клас»;
§         ППЗ «Математика, 2 клас»;
§         ППЗ «Математика, 3 клас»;
§         ППЗ «Математика, 4 клас»;
§         ППЗ «Музичне мистецтво, 1-4 класи»  для ЗНЗ;
§         ППЗ «Образотворче мистецтво, 1-4 класи»;
§         ППЗ «Природознавство, 3 клас»  для ЗНЗ
§         ППЗ «Природознавство, 4 клас»  для ЗНЗ
§         ППЗ для ЗНЗ  «Трудове навчання, 1-4 класи» та ін.);
-       клавіатурний тренажер; тренажер миші;
-       графічний редактор;
-       текстовий процесор;
-       редактор презентацій;
-       середовище виконання алгоритмів.
Види діяльності, які слід реалізовувати в процесі вивчення курсу (рис. 2.2):
 Рис. 2.2
З метою оцінювання індивідуальних досягнень учнів може бути використаний метод оцінювання портфоліо. Таке оцінювання передбачає визначення критеріїв для включення учнівських напрацювань до портфоліо; форми подання матеріалу; спланованість оцінного процесу; елементи самооцінки з боку учня тощо.
 Пропонується проводити оцінювання на базі портфоліо учня: портфоліо розвитку та демонстраційне портфоліо.
Курс «Сходинки до інформатики» вивчатиметься у 2013-2014 н.р.  за такими новими підручниками (наказ МОНмолодьспорт «Про надання грифа навчальній літературі» №118 від 07.02.2012 р. ):
-       «Сходинки  до  інформатики. 2  клас» (авт.  Ломаковська Г. В.,  Рівкінд Ф. М., Ривкінд Й. Я., Проценко Г. О.), ТОВ «Видавничий дім «Освіта»;
-       «Сходинки до інформатики. 2 клас» (авт. Потапова Ж. В., Лабага О. П., Чижевська С. М.), ТОВ «Далечінь»;
-       «Сходинки до інформатики. 2 клас» (авт. Коршунова О. В. ), ТОВ «Видавництво «Генеза»;
-       «Сходинки до інформатики. 2 клас» (авт. Зарецька І. Т., Корнієнко М.М., Крамаровська С. М.), ТОВ «Видавництво «Ранок».
При вивченні курсу «Сходинки до інформатики» кожний урок має проводитись із використанням комп’ютерів. Згідно санітарно-гігієнічних норм час роботи учнів за комп’ютером на 1 уроці не повинен перевищувати 15 хв. Весь інший час уроку учні працюють без комп’ютера, знайомляться із загальними теоретичними положеннями курсу «Сходинки до інформатики», повторюють і закріплюють вивчений матеріал, виконують вправи на розвиток уваги, алгоритмічного, логічного та критичного мислення, творчих здібностей тощо.
Структура уроку (40хв):
І.
Організаційна частина
(1 хв)
ІІ.
Перевірка домашнього завдання
(2-3 хв)
ІІІ.
Розвивальні завдання
(6-8 хв)
ІV.
Робота над темою уроку
(8-10 хв)
V.
Фізкультхвилинка
(1 хв)
VІ.
Закріплення знань
(5 хв)
VІІ.
Робота за комп’ютером
(15 хв)

1.      Повторення правил поведінки і безпеки життєдіяльності в комп’ютерному класі. Інструктаж учителя щодо роботи з програмою


(1 хв)

2.      Робота з комп’ютерною програмою
(7 хв)

3.      Релаксація
(1 хв)

4.      Продовження роботи з комп’ютерною програмою
(6 хв)
VІІІ.
Підсумок уроку. Рефлексія
(2 хв)
ІХ.
Домашнє завдання
(1 хв)

Види діяльності, які слід реалізовувати в процесі вивчення курсу:
1)      ігрова, навчально-ігрова;
2)      конструювання;
3)      образотворча діяльність;
4)      практичне експериментування та дослідження;
5)      співпраця в парі;
6)      групова взаємодія;
7)      проектна діяльність.
1. Ігрова, навчально-ігрова діяльність
При використанні ігрових технологій на уроках необхідно дотримуватися наступних умов:
1) відповідність гри навчально-виховним цілям уроку;
2) доступність для учнів даного віку;
3) помірність у використанні ігор на уроках.
Виділяють такі види уроків з використанням ігрових технологій:
1) рольові ігри на уроці;
2) ігрова організація навчального процесу з використанням ігрових завдань (урок-змагання, урок-конкурс, урок-подорож, урок-КВК);
3) ігрова організація навчального процесу з використанням завдань, які зазвичай пропонуються на традиційному уроці;
4) використання гри на певному етапі уроку (початок, середина, кінець, знайомство з новим матеріалом, закріплення знань, умінь, навичок, повторення та систематизація вивченого).
Дидактична гра сприяє формуванню стійкого  інтересу до навчання,  формуванню навичок самоконтролю й самооцінки, навичок  самостійної роботи; знімає напругу, пов'язану з процесом адаптації дитини до шкільного режиму. Дидактичні ігри можна поділити на групи:
Ігри-подорожі. Мета гри-подорожі – посилити враження, надати пізнавальному змісту трохи казкову незвичність, звернути увагу дітей на те, що знаходиться поруч, але не помічається ними. Ігри-подорожі розвивають увагу, спостережливість, осмислення ігрових завдань, полегшує подолання труднощів і досягнення успіху.
Ігри-доручення. В основі їх лежать дії з предметами, іграшками, словесні доручення (зібрати разом всі предмети одного кольору, розкласти предмети по величині, формі – тема масиви).
Ігри-припущення. «Що було б ...?» Або «Що б я зробив ...?» та ін. Дидактичний зміст гри полягає в тому, що перед дітьми ставиться завдання і створюється ситуація, що вимагає осмислення подальшого дії. Ці ігри вимагають уміння співвіднести знання з обставинами, встановлення причинних зв'язків.
Ігри-загадки використовуються для перевірки знань, кмітливості. Головною особливістю загадок є логічні завдання. Способи побудови логічних завдань різні, але всі вони активізують розумову діяльність дитини. Дітям подобаються ігри-загадки. Необхідність порівнювати, пригадувати, думати, здогадуватися становить радість розумової праці. Розгадування загадок розвиває здатність до аналізу, узагальнення, формує уміння міркувати, робити висновки, умовиводи.
Ігри-бесіди (діалоги). В їх основі лежить спілкування вчителя з дітьми, дітей з учителем і дітей між собою. Гра-бесіда виховує уміння слухати запитання вчителя, питання і відповіді учнів, вміння зосереджувати увагу на змісті розмови, доповнювати сказане, висловлювати судження. Все це характеризує активний пошук рішення задачі. .
Сюжетно-рольова гра допомагає дитині виразити сховані почуття, обговорювати особисті питання й проблеми, перейнятися почуттями оточуючих і зрозуміти їх мотивацію, дає можливість проявити себе в різних типах поведінки, учить  контролювати свої почуття й емоції.
2. Конструювання
Робота з конструктором спонукає дитину до розумової активності, розвиває  пізнавальні процеси, творче мислення, винахідливість, моторику рук.
Конструювання дає дітям можливість реалізувати прагнення до моделювання навколишнього світу. самовираження в різноманітних формах.
3. Образотворча діяльність
Образотворча діяльність розвиває і формує: мислення, тому що в процесі діяльності постійно присутні такі розумові операції як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстракція, конкретизація; сенсорну гостроту спостереження, які у поєднанні з уявою слугують основою розвитку образного мислення учнів, і впливають на розвиток моральних якостей.
4. Практичне експериментування й дослідження
Дослід і експеримент мають велике значення для розвитку пізнавальних здібностей молодших школярів, вони дають можливість побачити різноманітні процеси, властивості об’єктів, зрозуміти сутність явищ. Дослід і експеримент сприяють формуванню усвідомлення фактів, виховання спостережливості, мислення, мовлення молодших школярів.
5. Співпраця в парах
Роботу в парах  можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань. За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість висловлюватись. Робота а парах дає учням можливість подумати, обмінятися ідеями з партнером і потім озвучити це перед класом. Ця форма роботи сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, переконувати, вести діалог, дискусію. Така співпраця не дає можливості ухилитись від виконання завдання.
Перед початком роботи в парах необхідно скласти і опрацювати разом з учнями правила співпраці.  Найчастіше на уроках можна використовувати такі види роботи в парах:
-       Гра "Лови помилку" (один учень читає, інший виправляє помилки);
-       "Інтерв'ю" (узяти інтерв'ю і визначити ставлення партнера до заданого тексту, статті і т.д.);
-       Гра "Критик" (зробити критичний аналіз чи редагування письмової роботи один одного);
-       "Взаємні запитання" (протестувати та оцінити один одного);
-       Гра "Хто більше" (по черзі називають поняття вивчені на уроці, або з теми);
-       Гра «Відгадайка» (один одному готують загадки й відгадують їх)
6. Групова взаємодія
Групова робота забезпечує взаємодію між учнями і робить непрямим керування вчителя. Він виступає організатором початку і кінця роботи: формулює завдання, перед початком роботи проводить інструктаж по спільному його виконанню, разом з учнями приймає участь в  оцінці  результатів. Етап спільної оцінки допомагає формуванню самооцінки і самоконтролю школярів. Оцінюється робота всієї групи, а не окремих учнів. Помилки дітей обговорюються тільки в групі. Робота учнів перетворюється із індивідуальної діяльності кожного учня в співпрацю. Учні вимушені навчитися швидко домовлятися, вони зацікавлені в підтримці дружніх стосунків. Ця форма роботи має велике значення для формування самостійності школяра. Працюючи в команді, учень має можливість приймати рішення, проявляти ініціативу, вчитися планувати свої дії, переконувати, нести відповідальність за себе і команду.
За технологією застосувань парну і групову роботу можна поділити на слідуючи види:
-       збирання інформації з певної теми;
-       інтенсивна перевірка обсягу й глибини знань;
-       розвиток вмінь аргументувати власну позицію.
З учнями початкових класів краще організовувати групову роботу в інтерактивних формах «Карусель» і «Акваріум».
7. Проектна діяльність
Однією з важливих складових програми  «Сходинки до інформатики» є інтегративні навчальні проекти, при виконанні яких відбувається закріплення, поглиблення та активне засвоєння матеріалів курсу. Передбачено, що учні мають здійснювати вибір із запропонованих життєвих ситуацій (тем), придумувати свою тематику життєвих ситуацій; планувати та коригувати план дослідження; виявляти готовність відкрито висловлювати та відстоювати свої думки; вчитись слухати та чути партнера, з повагою визнавати право кожного на власну точку зору; навчитись презентувати результат індивідуального чи колективного дослідження.
Програмою передбачено створення учнями індивідуальних або групових проектів у 3-ому і 4-ому класах. У ході створення цих проектів учні повинні ознайомитися з основними принципами проектної діяльності і реалізувати всі ІКТ-компетентності, набуті в процесі вивчення цього курсу.
Метод проектів як освітня технологія виник у 20-х роках XX ст. у США. В основі цього методу ле­жать ідеї Дж.Дьюї, В.Х. Кілпатріка, Е.Торндайка та інших американських учених. Цей метод можна охарактеризувати як «навчання через діяльність», коли учень безпосередньо включається в активний пізнавальний процес: самостійно формулює проб­лему, збирає необхідну інформацію, знаходить і порівнює варіанти розв'язання проблеми, робить висновки, аналізує свою діяльність, формуючи щось нове й набуваючи нового на­вчального та життєвого досвіду.
Застосовуючи в початковій школі цей метод потрібно враховувати вікові особливості молод­ших школярів. Адже вони ще не володіють вели­ким лексичним запасом, навичками роботи з до­відковою літературою, не можуть оформити і представити належним чином результати своєї діяльності, мають недостатній досвід співпраці в парах і в групі. Тому упроваджувати метод про­ектів доцільно поступово, починаючи вже з 2-го класу – від втілення деяких елементів проектного навчання, реалізації міні-проектів, що розраховані на один урок або його частину, до реалізації короткотривалих    (1-2 тижні)  проектів для домашнього виконання з подальшим захис­том на уроці. У курсі 2-го класу можна виділити  кілька тем, де проектна діяль­ність може починатися з одного аркуша і за­кінчуватися  «книжечкою», або альбомом. Наприклад, це такі теми: «Основні складові комп’ютера», «Короткі історичні відомості»,  «Графічний редактор». Для батьків та учнів інших класів влаштовуються виставки малюнків і створених книжок.
Як відомо, елементарне експе­риментування доступне вже дітям до­шкільного віку. Учні  початкових класів із задоволенням досліджують навколишній світ, тому проектна діяльність у початковій  школі успішно поєднується з дослідницькою.
Етапи роботи над проектом
1. Планування. На цьому етапі здійснюється колективне обговорення проблеми (теми) з по­дальшим поділом її на підтеми. Учні обирають підтеми відповідно до своїх інтересів (уподо­бань). Також визначається термін роботи над проектом. Робота над проектом триває строго відведений час.
2.      Постановка завдань та дослідження. На цьому етапі формулюють мету роботи й висувають гіпотези. Для до­сягнення поставленої мети й підтвер­дження або спростування гіпотез учень повинен провести певні дослідження.
3. Визначення методів дослідження. Обрана тема потребує правильного вибору методів дослідження.  Метод – це спосіб досягнення поставленої мети (теоретичний, емпіричний, математич­ний тощо).
4. Проведення  дослідження. Аналітична робота. На цьому етапі учень складає ка­лендарний план проведення досліджен­ня, де докладніше ставлять мету кож­ного експерименту, вказують необхідні матеріали, устаткування тощо. Безпо­середньо проводиться дослідження. Оформляють результати у вигляді ана­літичних довідок, діаграм, таблиць, графіків тощо.
3.      Аналіз результатів і висновки. Отримані результати дослідження порівнюють з висунутою гіпотезою. У разі, якщо висунута гіпотеза не підтвер­дилася, висувають версії або причини, що призвели до такого результату. На цьому етапі можуть виникнути нові теми для дослідницької роботи.
4.      Підготовка до презентації. На цьому етапі діти осмислюють отримані дані й готу­ють підсумкове представлення результатів своєї роботи.
6. Демонстрація результатів роботи. Форма презентації проектної діяльності за­лежить від теми, мети і кількості учасників проекту. Демонстрація результатів може бути індивідуальною –  у вигляді оповідання, вірша, газети, електронної презентації  –  або груповою.